Збірна модель бронеавтомобіля ICM: Sd.Kfz.261

Sd.Kfz.261 — німецький легкий бронеавтомобіль зв’язку 

Sd.Kfz.261 (Kleine Panzerfunkwagen mit Rahmenantenne) — це легкий бронеавтомобіль радіозв’язку Вермахту, створений на базі Sd.Kfz.222 та розроблений компаніями Eisenwerken Weserhütte і Horch. Його основним призначенням було забезпечення довготривалого радіозв’язку між штабами та передовими частинами під час бойових операцій.

Машина була подальшим розвитком моделі Sd.Kfz.260, але мала характерну рамкову антену, що дозволяла підтримувати стабільний зв’язок на великих відстанях. Як і попередник, Sd.Kfz.261 був повністю неозброєним, оскільки виконував роль командно-зв’язкової машини, а не бойової одиниці.

Цей бронеавтомобіль активно використовувався в танкових і моторизованих підрозділах Вермахту під час кампаній у Франції, на Східному фронті та в Північній Африці. Завдяки легкій конструкції, повному приводу та високій маневровості Sd.Kfz.261 забезпечував ефективну роботу штабів у складних польових умовах.

Основні характеристики:

• Повна назва: Sd.Kfz.261 (Kleine Panzerfunkwagen mit Rahmenantenne).

• Країна-виробник прототипу: Німеччина (Eisenwerken Weserhütte / Horch).

• Роки випуску: 1941–1943 роки.

• Тип: легкий бронеавтомобіль радіозв’язку.

• Базове шасі: Horch 801/EG (4×4).

• Двигун: Horch V8, 81 к.с.

• Екіпаж: 2–3 особи.

• Озброєння: відсутнє.

• Антена: рамкова, для далекого радіозв’язку.

• Бронювання: до 14,5 мм.

• Швидкість: до 80 км/год.

• Бойове застосування: Франція (1940–1941), Східний фронт (1941–1943), Північна Африка (1941–1942).

• Особливості:

  • Відмінність від Sd.Kfz.260 — тип антени (рамкова замість штифтової).

  • Використовувався для координації дій командування і підтримки радіозв’язку на великих дистанціях.

  • Висока надійність і прохідність у різних умовах.