Збірна модель літака ICM: LaGG-3 серії 7-11

ЛаГГ-3 (Лавочкін–Горбунов–Гудков) — це один із ключових радянських винищувачів початку Великої Вітчизняної війни, створений для забезпечення переваги в повітрі над фронтом. Перший прототип під індексом І-301 злетів у березні 1940 року, а вже з січня 1941 року почалося серійне виробництво на п’яти авіазаводах. Основним виробником став Завод №21 у Горькому.

Серії 7–11 стали важливим етапом у розвитку конструкції — літак отримав покращене озброєння та вдосконалені льотні характеристики. Винищувач серії 7 мав гармату ШВАК (20 мм), великокаліберний кулемет БС (12,7 мм) і два кулемети ШКАС (7,62 мм). Починаючи з 11-ї серії, замість кулеметів ШКАС було встановлено шість реактивних снарядів РС-82, що значно підвищило бойові можливості літака при атаці наземних цілей.

Хоча LaGG-3 був важким і вимагав високої майстерності пілота, у досвідчених руках він ставав грізною зброєю у повітряних боях. Машина вирізнялася міцною дерев’яною конструкцією, потужним озброєнням і надійністю, завдяки чому широко застосовувалася на радянсько-німецькому фронті протягом перших років війни.

Основні характеристики:

• Тип техніки: одномісний винищувач.

• Країна-виробник: срср.

• Роки виробництва: 1941–1943 рр. (серії 7–11).

• Розробники: С. Лавочкін, В. Горбунов, М. Гудков.

• Двигун: Клімов М-105П, потужність 1 050 к.с.

• Максимальна швидкість: до 575 км/год.

• Озброєння: гармата ШВАК (20 мм), кулемет БС (12,7 мм), кулемети ШКАС (7,62 мм) (у ранніх серіях) або 6 реактивних снарядів РС-82 (з 11-ї серії).

• Дальність польоту: близько 900 км.

• Екіпаж: 1 пілот.

• Особливості: суцільнодерев’яна конструкція, висока живучість, можливість нести реактивні снаряди, висувне хвостове колесо.