Збірна модель літака ICM: Spitfire Mk.VIII

Supermarine Spitfire Mk.VIII — це модернізована версія легендарного британського винищувача Spitfire, розроблена у 1943 році для дій у складних кліматичних умовах і на далеких дистанціях. Ця модифікація мала прибране хвостове колесо, покращену аеродинаміку та збільшену дальність польоту, що зробило її ефективнішою для операцій на Середземноморському та Тихоокеанському театрах воєнних дій.

Винищувачі Spitfire Mk.VIII активно використовувалися підрозділами Королівських Повітряних Сил Австралії (RAAF) та Повітряних Сил США (USAAF). Вони відзначалися високою маневровістю, швидкістю й надійністю, зберігаючи традиційні риси Spitfire, але отримали низку технічних оновлень, які дозволили їм діяти на більших висотах і в умовах підвищених температур.

Деякі літаки цієї серії пізніше отримали американські двигуни Packard Merlin, створені за ліцензією Rolls-Royce, і стали основою для наступної модифікації — Spitfire Mk.XVI. Саме з Mk.VIII розпочалася ера універсальних Spitfire, які могли виконувати завдання не лише винищувачів, а й винищувачів-бомбардувальників.

Основні характеристики:

• Тип техніки: одномісний винищувач.

• Країна-виробник: Велика Британія (Supermarine Aviation Works, Vickers-Armstrongs Ltd).

• Роки виробництва: 1943–1945 рр.

• Двигун: Rolls-Royce Merlin 63 або Merlin 66, потужність до 1 720 к.с.

• Максимальна швидкість: до 650 км/год.

• Дальність польоту: близько 1 300 км.

• Озброєння: 2 гармати Hispano Mk II калібру 20 мм і 4 кулемети Browning калібру 7,7 мм, можливість підвіски бомб масою до 450 кг.

• Екіпаж: 1 пілот.

• Особливості: прибране хвостове колесо, збільшений запас пального, покращене керування, висока ефективність у спекотному кліматі.

• Театри бойових дій: Середземномор’я, Південна Азія, Тихоокеанський регіон.