Збірна модель вантажівки ICM: Автомобіль технічної допомоги ЗіЛ-131

Автомобіль технічної допомоги ЗІЛ-131 — це радянський спеціалізований автомобіль підвищеної прохідності, створений на базі легендарної вантажівки ЗІЛ-131. Модифікація в кузові К-131 призначалася для надання технічної допомоги у польових умовах, забезпечуючи ремонт, обслуговування та евакуацію військової техніки.

Серійне виробництво ЗІЛ-131 розпочалося у 1967 році на московському автомобільному заводі імені Ліхачова (ЗІЛ). Модель швидко зарекомендувала себе як надійна, потужна та невибаглива у використанні, що зробило її основою для десятків армійських і цивільних модифікацій.

Базова вантажівка використовувалася як транспорт для особового складу або 5-тонний вантажний автомобіль, а спеціальні версії, зокрема автомобіль технічної допомоги, дозволяли підтримувати боєздатність підрозділів у найскладніших умовах — від пустель до арктичних регіонів.

Конструкція та застосування

Модифікація ЗІЛ-131 К-131 оснащувалася металевим фургоном, у якому розміщувалися інструменти, верстаки, запасні частини та обладнання для проведення ремонтних робіт у польових умовах.
Машина могла обслуговувати вантажівки, бронетехніку, артилерійські системи та допоміжне обладнання, а також мала власні системи освітлення й живлення.

Такі автомобілі активно використовувалися у складі автотехнічних рот радянських військ і експортувалися до країн Варшавського договору, Азії та Африки.

Основні характеристики

• Тип: автомобіль технічної допомоги

• Базова модель: ЗІЛ-131

• Країна-виробник: срср 

• Рік виробництва: 1967–1990

• Двигун: V8 бензиновий, 6,0 л, потужністю 150 к.с.

• Привід: повний (6×6)

• Вантажопідйомність базового шасі: до 5 тонн

• Кількість випущених усіх модифікацій: приблизно 1 000 000 одиниць

• Особливості модифікації К-131: кузов-фургон із ремонтним обладнанням, автономне електроживлення, можливість проведення техобслуговування в польових умовах