Збірна модель вантажівки ICM: Gulaschkanone (мобільна польова кухня )

Gulaschkanone (нім. “Гуляш-гармата”) — це німецька мобільна польова кухня часів Другої світової війни, що забезпечувала гарячим харчуванням солдатів Вермахту у фронтових умовах. Вона стала невід’ємною частиною армійського побуту, символом тилової підтримки та німецької дисципліни навіть у найважчих польових кампаніях.

Мобільні польові кухні Gulaschkanone використовувалися у Вермахті з початку 1939 року. Їх виготовляли на різних базах — зокрема, встановлювали у кузови вантажних автомобілів LKW AHN французького виробництва, що дісталися німцям після окупації Франції.

Польові кухні призначалися для приготування гарячої їжі безпосередньо на передовій або в тилу, забезпечуючи бойові підрозділи гарячими стравами у будь-яких умовах.

Керували кухнями спеціально підготовлені військові кухарі, яким допомагали помічники. Їжа роздавалася солдатам у казанки або доставлялася у великі термоси на відстань.

У Вермахті існувало кілька типів польових кухонь:

• Великі кухні — на 125–225 осіб.

• Малі кухні — на 60–125 осіб.

Їх могли буксирувати автомобілі або кінні упряжки, а деякі встановлювалися прямо у кузові вантажівок.

Солдати жартома називали польову кухню “Gulaschkanone” (“Гуляш-гармата”), адже її димар нагадував ствол гармати, а з неї “вистрілювали” порції гарячої їжі.

Основні характеристики

• Тип: мобільна польова кухня

• Назва: Gulaschkanone (нім. “Гуляш-гармата”)

• Рік виробництва: 1939–1945

• Країна-виробник: Німеччина

• Базові платформи: причепи або вантажівки LKW AHN (французького виробництва)

• Місткість: від 60 до 225 солдатів залежно від модифікації

• Призначення: приготування та роздача гарячої їжі у польових умовах

• Паливо: тверде або рідке (дрова, вугілля, дизельне паливо)

• Перевезення: автомобілем або кінною упряжкою